Українці Михайло Фомін, Микита Балабанов та В’ячеслав Полежайко піднялися на вершину Аннапурну III (7,555) південно-східним хребтом. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив Ілля Кенігштейн, засновник та CEO в Creative States.
За його словами, південно-східний хребет Аннапурни III до цього дня вважався абсолютно неприступним, являючи собою кошмарну стіну висотою майже 3000 метрів, піднятися якою до вершини піку не вдавалося нікому. Нік Колтон і Тім Ліч із Великобританії зробили першу спробу в 1981 р, і розгорнулися на висоті 6400 м. Після цього десятки найсильніших альпіністів світу безуспішно намагалися пройти цей маршрут. Але південно-східний хребет протягом 40 років залишався неприступним, представляючи одну з останніх великих проблем Гімалаїв. І ось ця проблема вирішилася завдяки українським альпіністам.
Щоб просто усвідомити, через що пройшли альпіністи І. Кенігштейн навів наступні факти:
Штурм тривав 18 днів. 100 метрів на день – стільки вдавалося пройти маршрутом – настільки складним був рельєф схилу. На 12 день у них закінчився запас їжі, після чого, що залишилися, щоденний раціон становив 1,5 батончика на добу. У останній день у альпіністів взагалі закінчилася вся їжа.
Спуск спочатку планувався у бік Мананги, але вони зрозуміли, що за вітру 80-100 км/год сил пройти 3,5 км по гребеню на висоті 7300+ не вистачить. Тому спускалися у бік південного базового табору Аннапурни. Спуск тривав три дні, спускалися майже навмання. На висоті 5,400 все найскладніше залишилося позаду. Гелікоптер зміг забрати хлопців на висоті 5,000 метрів. За експедицію в сумі на трьох вони втратили 40 кг ваги.
«Все це я дізнався завдяки розповіді Микити та інформації, яку прочитав у професійних ЗМІ», – зауважив бізнесмен.
«Ще раз їх імена: Михайло Фомін, Микита Балабанов та В’ячеслав Полежайко. За всю історію світового альпінізму, саме українські альпіністи в листопаді 2021 року змогли піднятися на вершину Аннапурни III південно-східним хребтом. Я цією подією дуже пишаюся», – додав він.
Водночас, І. Кенігштейн зауважив, що в Україні майже відсутня екосистема підтримки спортсменів – загалом, та високогірних альпіністів зокрема.
«Очевидно, що держава не може і не повинна фінансувати всі види спорту, в тому числі високогірний альпінізм. Ми вже давно не живемо у СРСР. Але держава однозначно може і повинна відзначати своїх героїв за їхні визначні заслуги, вшановувати та нагороджувати тих, хто всупереч неможливому, піднімається на неприступні вершини та розгортає на них прапор України. Держава могла б популізувати альпінізм, формуючи цим екосистему фінансової та моральної підтримки спортсменів – фонди, федерації, що діють, приватні благодійні організації і т.д. як це роблять усі цивілізовані країни. Як це робить, наприклад, Польща», – привів приклад Ілля.
 південно-східним хребтом.){kind=link}